У 1911 році єврейська родина Давидових покинула Новгород-Сіверський. Маленькому Зуселе-Меєру було пʼять років. Батько Гілель торгував тютюном на базарі, де євреї тримали більшість крамниць. Шість років тому, у жовтні 1905-го, через місто прокотився погром – постраждали 59 єврейських родин. Родина виїхала до Києва, а звідти – до Женеви. Назад ніхто не повернувся.
За 80 років імʼя цього хлопчика стоятиме на сигарах, парфумах і бутіках у 130 країнах.
Зіно Давідофф (справжнє імʼя – Зуселе-Меєр Гілелевич Давидов, 1906–1994) – засновник тютюнового і парфумерного бренду Davidoff. Народився в Новгороді-Сіверському. Помер у Женеві. Між цими двома точками – тютюнова крамниця на базарі, яка стала компанією з оборотом у півмільярда франків.
Тютюнова крамниця у «смузі осілості»
Новгород-Сіверський на початку XX століття – місто, де третина населення була єврейською. За переписом 1897 року – 1 956 євреїв із приблизно шести тисяч мешканців. Пʼять синагог, єврейська середня школа, шість приватних шкіл. Євреї тримали єдину аптеку в місті, всі чотири фармацевтичних склади, обидві пекарні, всі три готелі, єдине фотоательє і 35 із загальної кількості крамниць.
Батько Зіно – Гілель Давидов (в еміграції він стане Анрі, на французький манер) – належав до цього торговельного прошарку. Він змішував різні сорти тютюну і крутив цигарки із золотими наконечниками, популярні на той час. Маленький Зуселе з шести років допомагав батькові.
Прізвище «Давидов» було типовим для єврейської громади Чернігівщини. Єврейське населення Новгорода-Сіверського мало давню історію: перша згадка – дозвіл на проживання від короля Сигізмунда III Вази ще наприкінці XVI століття. До початку XX століття це була усталена, економічно активна спільнота.
Але жити ставало дедалі небезпечніше. 9 жовтня 1905 року через місто прокотився погром – 59 родин постраждали. Це був лише один епізод масової хвилі насильства, що охопила всю «смугу осілості» після царського Маніфесту 17 жовтня. Тисячі єврейських родин по всій імперії прийняли рішення емігрувати.
Родина Давидових була серед них. 1911 року – спершу до Києва, де Гілель деякий час торгував тютюном, а потім далі, до Женеви.
Від емігрантського кварталу до Латинської Америки
У Женеві Гілель – тепер уже Анрі Давідофф – відкрив тютюнову крамницю. Офіційна дата – 1911 рік, вона й досі стоїть у назві бренду: «Davidoff of Geneva since 1911». Перша адреса – район Плен-Пале, три кімнати, що одночасно слугували і крамницею, і житлом для родини. Прізвище почали писати на французький манер – Давідофф.
Крамниця стала місцем зустрічей російських емігрантів. Хтось приходив по тютюн, хтось – просто поговорити рідною мовою. Батько й син продовжили ремесло: змішували тютюн, крутили цигарки.
Зіно (це імʼя він узяв пізніше, адаптувавши єврейське Зуселе) закінчив престижний Коледж Кальвіна. Але замість університету обрав подорож. Десь у 1924–1925 роках батько відправив його вивчати тютюнову справу на плантації Латинської Америки.
Пʼять років. Аргентина, Бразилія, Куба. Зіно мав при собі паспорт Ліги Націй (так званий Нансенівський паспорт) – документ для осіб без громадянства. Грошей майже не було. На Кубі він вивчив все про культивування, зберігання та обробку тютюну – знання, яких не давала жодна європейська школа.
Коли повернувся до Женеви близько 1930 року, він знав тютюн зсередини – від плантації до готового продукту. І привіз ідею, до якої в Європі ніхто не додумався.
Хʼюмідор, війна і два мільйони сигар
Ключова інновація Давідоффа – хʼюмідор. Він першим у Європі створив систему зберігання сигар, що відтворювала кубинські умови вологості та температури. Спеціальний кліматизований підвал під крамницею. Настільна скринька з контролем мікроклімату. До нього сигари в Європі просто сохли і втрачали смак.
1931 року він одружився з Мартою. Її посаг допоміг погасити борги батьківської крамниці та переїхати до нового приміщення. Марта стала партнеркою – працювала разом із Зіно понад 40 років.
А потім почалася війна. І зробила Давідоффа монополістом.
1939 року менеджер французької державної тютюнової монополії SEITA запропонував Зіно купити два мільйони кубинських сигар, що зберігалися на митному складі в Парижі. Ніхто не хотів, щоб вони дісталися нацистам. Давідофф погодився, узявши кредит. Протягом всієї війни його женевська крамниця залишалася практично єдиним місцем у Європі, де можна було дістати кубинські сигари найвищої якості. Клієнтами були люди з обох сторін конфлікту.
«Чому б Гавані не мати своїх Grand Crus?»
1946 рік. Війна закінчилася. Давідофф сидить у французькому ресторані, дивиться на винну карту. «У Франції є свої Grand Crus. Чому б Гавані не мати своїх?» – скаже він пізніше.
Так народилася серія Château – сигари, названі на честь великих бордоських вин: Château Latour, Château Lafite, Château Margaux, Château Haut-Brion, Château d’Yquem. Ідея шокувала кубинських партнерів, які ніколи не асоціювали сигари з вином. Але спрацювало. Давідофф перший повʼязав сигари з культурою haute cuisine і fine wine. До нього сигара – це тютюн. Після нього – частина вечері.
1967 року вийшла його книга «The Connoisseur’s Book of the Cigar» (у співавторстві з Жілем Ламбером) – 92 сторінки, розійшлися тиражем понад 200 тисяч примірників кількома мовами.
Того ж року державна кубинська монополія Cubatabaco запропонувала Давідоффу виробляти сигари під його іменем на фабриці El Laguito у Гавані – тій самій, де робили сигари для Фіделя Кастро (майбутній бренд Cohiba). 1969 року зʼявилися перші сигари з назвою «Davidoff» – три формати: No.1, No.2, Ambassadrice. Потім серія Mille, Dom Pérignon, Anniversario 80.
А 1970 року Зіно прийняв рішення, яке здавалося абсурдним: продав свій бізнес. Покупець – базельська компанія Oettinger AG, заснована ще 1875 року, якою керував доктор Ернст Шнайдер. Ціна – близько мільйона доларів. Давідофф залишився амбасадором бренду, а Шнайдер узявся за масштабування. Без цього рішення Davidoff, ймовірно, залишився б женевською крамницею.
Вогнище зі 130 тисяч сигар
Наприкінці 1980-х якість кубинських сигар Davidoff почала падати. Проблеми з тягою, горінням, стабільністю. Давідоффу було вже за вісімдесят, але він реагував так, як міг тільки він.
У серпні 1989 року Зіно публічно знищив приблизно 130 тисяч дефектних кубинських сигар у присутності представників Cubatabaco та швейцарської митниці. Його принцип: «Quality is not a luxury» – якість не розкіш, а обовʼязок.
1991 року виробництво повністю перенесли до Домініканської Республіки. Майстер-блендером став Гендрік Кельнер, який допоміг створити нову лінійку. Серію Château перейменували на Grand Cru.
Парфуми, кава і $500 мільйонів
Шнайдер зробив те, чого Зіно не міг або не хотів – масштабував бренд. Під його керівництвом Davidoff вийшов за межі сигар. 1988 року зʼявився парфум Cool Water – один з перших «акватичних» чоловічих ароматів, який досі продається мільйонами флаконів. Потім – годинники, шкіряні вироби, краватки, окуляри, кава (ліцензія Tchibo), коньяк.
Зіно Давідофф помер 14 січня 1994 року в Женеві у віці 87 років. Похований на єврейському кладовищі Вейрʼє біля франко-швейцарського кордону – разом з дружиною Мартою (1909–2001), яка пережила його на сім років.
Сьогодні Oettinger Davidoff AG – приватна сімейна компанія родини Шнайдерів зі штаб-квартирою в Базелі. Дохід за 2023 рік – 546 мільйонів швейцарських франків. Понад 4 000 працівників. 65 флагманських бутіків. Виробництво – 49 мільйонів ручних сигар на рік. Присутність у понад 130 країнах.
У 2006 році компанія святкувала 100-річчя від дня народження Зіно. На відкриття бутіку Davidoff у Києві приїхала його дочка Соня. Чи побувала вона в Новгороді-Сіверському – невідомо.
Місто, яке він покинув у пʼять років
Зіно Давідофф ніколи не повернувся до Новгорода-Сіверського. У власних автобіографічних текстах він майже не згадував дитинство – за свідченням біографів, ці спогади були «розмитими», бо він був надто малий. Бренд послідовно будувався на женевській ідентичності: «Davidoff of Geneva since 1911». Українське коріння не акцентувалось. Бренд продавав Швейцарію, не Чернігівщину.
Тим часом та єврейська громада Новгорода-Сіверського, з якої вийшла родина Давидових, була знищена. 7–8 листопада 1941 року 174 євреї – ті, хто не встиг евакуюватися – були розстріляні біля села Остроушки. Виконавці – підрозділ 10-го піхотного полку SS за сприяння місцевої поліції. З тих 32 відсотків єврейського населення 1897 року до 2020-го залишилося близько двадцяти людей.
Давідофф належав до покоління, яке встигло виїхати. Як і засновник Max Factor (Здунська Воля, Польща), як і засновник тютюнового бренду Sobranie (Одеса) – єврейські емігранти з Російської імперії, що створили глобальні бренди. Імʼя Davidoff сьогодні знають у 130 країнах. А починалося все з тютюнової крамниці на базарі Новгорода-Сіверського.
Джерела
– Wikipedia EN – Davidoff (Zino Davidoff)
– ERIH – Zino Davidoff biography
– Classic Driver – The Legend of 100 Years
– House of Grauer – Zino Davidoff
– Famous Smoke Shop – From Russia with Luck (біографія у 3 частинах)
– JewUA – єврейська громада Новгорода-Сіверського
– Jewish Virtual Library – Novgorod-Seversk
– Oettinger Davidoff – офіційна історія компанії
– Uain.press – Зіно Давідофф з Чернігівщини
– FamilySearch – генеалогія Sussele-Meier Davidoff
Світлини: Claude Richardet (CC BY-SA 4.0), Wortulo (CC BY-SA 4.0), Star61 (CC BY-SA 4.0), Jewish Encyclopedia (public domain)
«Наш Новгород-Сіверський» / «Місцеві медіа»
P.S. Якщо ви знаєте щось про єврейську громаду Новгорода-Сіверського початку XX століття, маєте старі фото міста, базару, синагоги – надсилайте нам. Кожна деталь допомагає зберегти памʼять про місто, яке було іншим.