Сусідні поміщики казали, що це більше схоже на парову ґуральню, ніж на храм науки. Довга низька почорніла будівля за околицею Новгорода-Сіверського, з облізлою будкою й дзвіночком нагорі, підгнилі підлоги, порізані кількома поколіннями лавки, обривки шпалер на стінах. Так описав свою гімназію Костянтин Ушинський – і в тому ж спогаді назвав імʼя людини, яка тринадцять років цією гімназією керувала: Ілля Федорович Тимковський. Він не був новгород-сіверцем. Він був тим, хто зробив з повітового закладу в бідному містечку школу, чиї випускники, за словами Ушинського, вирізнялися на іспитах в усіх університетах.
До Новгорода-Сіверського він приїхав уже з готовою біографією.
Народився 15 (26) липня 1773 року в Переяславі, у багатодітній родині Федора та Ганни Тимковських: шестеро братів, три сестри. Вчився в Київській академії, потім у Московському університеті – 1792 року закінчив філософський факультет, 1796-го юридичний. Шість років служив у міністерстві юстиції в Петербурзі.
Далі був Харків. Разом із Василем Каразіним Тимковський належав до організаторів Харківського університету й від 1803 року викладав там цивільне й кримінальне право та загальну словесність. Почесний доктор права Харківського (1804) і Московського (1805) університетів, член Геттінгенського наукового товариства (1809), у 1809–1811 роках декан відділення моральних і політичних наук – майбутнього юридичного факультету.
Мовознавство було його другим фахом. У праці «Опытный способ к философическому познанию российского языка» (1811) він одним із перших порушив питання про давність мови словʼян, вказав на відмінності між церковнословʼянською та російською, спробував класифікувати лексику за походженням. Історики мови вважають його попередником Федора Буслаєва та Ізмаїла Срезневського.
Потім він з університету пішов. У 1818–1821 роках був глухівським повітовим суддею, а більшу частину часу жив у Туранівці Глухівського повіту – селі, яке дісталося його дружині Софії Холанській від хрещеного батька. Софію він, до речі, знайшов теж у Новгороді-Сіверському: вона була донькою директора тутешнього училища Івана Холанського, і повінчалися вони 5 вересня 1809 року.
Директором Новгород-Сіверської гімназії він став 24 серпня 1825 року й пробув на цій посаді до відставки 1838-го.
Гімназію заснували 1804 року на базі головного училища, що діяло з 1789-го; історія самого закладу додає, що професор Тимковський приїхав до міста 14 червня 1808 року саме на її відкриття. Це вже була одна з найстарших середніх шкіл України й освітній центр для цілої губернії.
Масштаб був незвичний для такого містечка. У 1830-х, за підрахунками Ушинського, у гімназії налічувалося понад 400 учнів, і зʼїжджалися вони не лише з Чернігівської губернії, а й із двох-трьох сусідніх. У самому Новгороді-Сіверському тоді заледве набиралося двісті будинків. Гімназисти квартирували по місту – по шість, сім, а часом і по десять «паничів» у хаті. Торговки на площі пекли для них бублики й маковники. Ціле містечко жило з тих чотирьохсот дітей.
Тепер про те, хто з тих чотирьохсот вийшов.
Михайло Чалий, уродженець Новгорода-Сіверського, вступив до гімназії 1828 року, вже за Тимковського, а закінчив 1840-го. Далі – Київський університет, багаторічна педагогічна праця, директорство в Білій Церкві й Ніжині, недільні школи. Він став першим біографом Тараса Шевченка, й саме він промовляв над домовиною поета в Києві.
Пантелеймон Куліш закінчив пʼять класів цієї гімназії 1836 року.
Костянтин Ушинський учився тут у 1830-х і випустився 1840-го – людина, з якої почалася наукова педагогіка.
І ще одне імʼя, з іншого боку. Михайло Максимович, перший ректор Київського університету, закінчив Новгород-Сіверську гімназію 1819 року – за шість років до директорства Тимковського. Але доводився йому рідним племінником: наймолодша сестра Іллі Федоровича, Гликерія, була матірʼю Максимовича. Усі брати матері були професорами, й любов до словесності в майбутньому ректорові пробудив ще один дядько – Роман Тимковський із Московського університету.
Як він це робив – відомо з перших рук, бо Ушинський залишив портрет свого директора.
«Цьому багато сприяла пристрасна любов до науки й навіть дещо педантична повага до неї в покійного директора [новгород-сіверської] гімназії, старого професора, чиє імʼя відоме й ученій літературі, – Іллі Федоровича Тимковського», – писав він про рівень навчання, який, за його оцінкою, був не нижчий, а й вищий, ніж у багатьох тодішніх гімназіях.
Далі точніше: «Поважний старий, що безперестанку переходив від Горація і Вергілія до Біблії й від пісних молитов, які він сам читав у колі гімназистів, до цитат із Тацита й Цицерона, був і на той час явищем не зовсім звичайним». Наслідок Ушинський формулює як причинно-наслідковий звʼязок: «Ось чому за часів Іллі Федоровича Тимковського вихованці [новгород-сіверської] гімназії вирізнялися на іспитах в усіх університетах».
Що з цього виросло всередині школи, він описує без пафосу: уміння перекласти важке місце з Горація чи Тацита було патентом на загальну повагу, семикласника, який на це здатен, знали навіть обірвані хлопчаки з підготовчого класу й вимовляли його імʼя, наче імʼя якогось Гумбольдта.
Ушинський не приховує й слабких місць. Нові мови йшли кепсько – не було ні добрих викладачів, ні добрих підручників. Виховної частини, за його словами, майже не існувало: за квартирним життям сотень дітей нагляду не було жодного. Сам директор зʼявлявся в гімназії рідко, і поява його ставала для вихованців «страшним судом». Одна деталь тут важлива: ніде, крім підготовчого класу, Тимковський не дозволяв різок.
Поруч із гімназією стояв монастир, і його сад був частиною тієї самої освіти.
Коли партію ледарів залишали без обіду, вони перелазили через високий деревʼяний паркан монастирського саду, де між двома рядами могил росли старі яблуні й груші; щоб зручніше було відступати в разі появи ченців, знімали й другий чобіт. Навесні тікали в крейдяні яруги за містом по суниці. Ушинський, згадуючи це через десятиліття, писав, що прекрасний краєвид має таку виховну силу, з якою педагогові важко змагатися.
1838 року Тимковський залишив гімназію остаточно – з пенсією дві тисячі карбованців.
Останні роки він прожив у Туранівці, де загалом мешкав понад сорок років: господарював, тримав пасіку, писав. У «Москвитянині» 1851–1852 років вийшли його спогади, зокрема «Моё определение на службу», а 1853-го – праця «О состоянии пчеловодства в Черниговской губ.». Помер 15 (27) лютого 1853 року. Поховали його в туранівській церкві Введення Пресвятої Богородиці, там же згодом і дружину; церкву знищили на початку XX століття, поховання не збереглися. 26 липня 2023 року, до 250-річчя від дня народження, у Туранівці на місці поховання та біля дороги Глухів – Ямпіль встановили памʼятні знаки.
Деревʼяний будинок, у якому він працював, розібрали. Нову камʼяну гімназію звели 1843 року, вже без нього, – і Ушинський, побачивши її, написав: погана була та стара будівля, але мені її шкода. Камʼяна стоїть і досі: тепер це Новгород-Сіверський ліцей імені К. Д. Ушинського, а перед головним фасадом від 1974 року – памʼятник тому самому Ушинському. 12 травня 2022 року будівлю сильно пошкодив авіаудар – вибило вікна, зірвало покрівлю, побило фасад.
Чалий, Куліш, Ушинський – трьох імен вистачило б будь-якому університету. Усіх трьох зібрало довге чорне приміщення за містом, куди його директор заходив рідко.
Джерела:
Тимковський Ілля Федорович, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Тимковський_Ілля_Федорович
К. Д. Ушинський. Спогади про навчання в Новгород-Сіверській гімназії (за Зібранням творів під ред. В. Струминського, т. 11, с. 45–58) – http://dugward.ru/library/pedagog/ushinskiy_vospominanie.html
Будинок Новгород-Сіверської чоловічої гімназії, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Будинок_Новгород-Сіверської_чоловічої_гімназії
Чалий Михайло Корнійович, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Чалий_Михайло_Корнійович
Ілля Тимковський: класик, який жив у Туранівці // ЯМПІЛЬ.INFO – http://www.yampil.info/archives/66068.html
Історія гімназії // Новгород-Сіверський ліцей імені К. Д. Ушинського – http://nsdg.info/istoriya-gimnaziyi
Максимович Михайло Олександрович // Велика українська енциклопедія – https://vue.gov.ua/Максимович,_Михайло_Олександрович
Світлини: з архівів Wikimedia Commons та української Вікіпедії
P.S. Якщо у вас є старі фото Новгород-Сіверської гімназії чи її випускників – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наш Новгород-Сіверський» / «Місцеві медіа»