Донька кричить: «мамочко, не лишайся там!» А ми шукаємо житло знову…
1 жовтня у селі Полюшкине Новгород-Сіверського району сталася пожежа. Про лихо ми повідомляли на сторінці Наш Новгород-Сіверський вчора (tinyurl.com/mwhppa6x). Причиною пожежі став обстріл ствольної артилерії .
Ганна Любочка в коментарі пише: «Це жах. Як надалі жити? Рік назад війна зруйнувала квартиру цієї родини, а вчора – друге житло. Люди залишилися просто неба, не маючи за душею нічого. Все згоріло вщент».
Мова йде про Олену та Руслана Мороз, їх дім став мішенню для росіян. Вдруге за час повномасштабного вторгнення.
Ганна Олександрівна працює вчителькою в Чайкинській школі, навчання там дистанційне, зв’язку часто немає, дітей дуже мало. Чайкине і ближні села весь час під обстрілами.
Ганна Любочка – кума родини, розповіла, як минулого року, 10 вересня, вибухи змусили їх покинути рідні стіни.
- Вони дуже близькі для мене люди. Ми жили поруч в двоповерхівці в Чайкиному. В наш будинок попало два шахеди, дві квартири зруйновані повністю, а під’їзд, де моя квартира – без даху, – говорить пані Ганна.
-
Експертиза встановила для будівлі третій рівень небезпеки, якщо б був четвертий – тоді під знос. Близько десяти сімей були змушені шукати нове житло.
На той будинок не було документів, не могли ми добитися ніякої допомоги. В міській раді оббивали пороги, нарешті вдалося зробити технічний паспорт. Це перший крок до відновлення.
Між Чайкиним і Полюшкиним – кілометрів п’ять. Там Олена і Руслан Мороз купили будинок після трагічного 10 вересня 2023 року. Руслан – прикордонник, Олена – продавчиня в Шептаках. Чоловік якраз був на роботі, дружина поверталася з магазину.
«Місцеві медіа» поспілкувалися з Оленою Мороз.
- Говорю з вами і стою під міською радою зараз в Новгороді. Тривога, туди не впускають. І до цього часу мене колотить, як згадаю… Ще й до вчора наш будинок горів.
1 жовтня я вже йшла з роботи, з магазину, аж тут – гримає, бахкає. Почався обстріл. Подруга була на мопеді поряд, каже давай від’їдемо за село, поки стихне. Від’їхали. Неподалік десь влучання, аж вуха заклало, та ми вже звикли. Кажу поїхали хоч документи з будинку заберемо. Повернулись, а дім вже весь у вогні. Якраз наш. Було 8 приходів ствольної артилерії по селу. І до нас теж: все згоріло – автівки, все, що поряд. Вщент. На мені залишилось те, в чому я була. В чоловіка – військова форма і рюкзак, з яким він пішов зранку з дому. Дякувати Богові, хоч діти наші в Чернігові зараз. Донька каже «Мамочко, не лишайся там!», а ми знову шукаємо житло. Тут робота в мене в Шептаках.
Поки що ночували в сестри в селі Узруй. А далі – невідомо… До голови зверталися. Є будинок в Полюшкиному, там господарі запрошують жити. Ми б і на квартиру в Чайкине повернулися – але там немає даху.
Олена з Русланом наразі без даху над головою, і не можуть повернутися до звичного життя. Принаймні зараз. І їм конче потрібна допомога. Кожен з читачів «Місцевих медіа» може зробити свій внесок, аби підтримати родину.
Номер банківської карти Олени Мороз:
4149 4991 4813 4875 (ПриватБанк)
Катерина База, «Місцеві медіа»
Фото «Місцеві медіа»