Коли 1882 року в Києві вийшла книжка «Жизнь и произведения Тараса Шевченка», ніхто ще не називав її класикою. А проте наступні півстоліття саме з неї дізнавалися, яким був Кобзар – де народився, кого любив, як умирав. Уклав той життєпис чоловік, що сам зʼявився на світ на кручах над Десною, у Новгороді-Сіверському. Звали його Михайло Чалий.
Він народився 24 вересня 1816 року в родині збіднілих новгород-сіверських міщан із козацьким корінням. Батька майже не памʼятав, зате памʼятав діда – столітнього старого, який вечорами розповідав малому про давню Україну, про Січ, про гетьманів. Ті розповіді лягли глибоко. Уже сивим Чалий напише про себе просту й тверду формулу: «стихійний органічний українець». Не за модою, не за програмою – за природою.
1828 року хлопця віддали до Новгород-Сіверської гімназії. Заклад був не з простих. Очолював його Ілля Тимковський – доктор двох університетів, Ґеттінгенського й Харківського, людина європейської вченості, що потрапила в провінційне поліське містечко і зробила з тамтешньої гімназії осередок знань. За тими самими партами сидів ще один новгород-сіверський підліток, з яким Чалий потоваришував на все життя, – Костянтин Ушинський, майбутній основоположник української та російської педагогіки.
Гімназію Чалий закінчив 1840 року і поїхав до Києва – на словесне відділення університету, казенним коштом. Там сталася зустріч, яка визначила все подальше. Першокурсником він купив тоненький «Кобзар» і не міг відірватися. Автора книжки він тоді ще не знав особисто. Але відчув: це своє, рідне, сказане голосом, якого доти не чув.
Здобувши освіту, Чалий пішов учителювати. Вісім років викладав словесність у Немирівській гімназії на Поділлі, потім, з 1852 року, перебрався до Другої київської гімназії – спершу вчителем, згодом інспектором. Був директором гімназії у Білій Церкві, очолював ліцей князя Безбородька в Ніжині, організовував у Києві недільні школи для простого люду. Ціле життя – коло парт, класів і учнів.
А поряд із цим життям тривало інше – те, заради якого його й згадують. У Немирові колега, викладач малювання Іван Сошенко, той самий, що колись у Петербурзі допоміг викупити Шевченка з кріпацтва, розповідав Чалому про свого приятеля. Знайомство відбулося пізніше, уже в Києві, на квартирі Сошенка. За переказами, Шевченко з господарем саме доїдали половину солоного судака – без ножа, руками, – коли увійшов Чалий. Так, за буденною сценою, почалася приязнь.
1859 року Чалий поставив у Києві власний дім на Гоголівській вулиці. Бував у ньому й Шевченко – під час останнього приїзду в Україну. А за два роки Кобзаря не стало.
Смерть поета 1861 року Чалий пережив як особисту втрату – і зробив те, що вмів найкраще: не дав їй розчинитися в забутті. Він став одним з організаторів прощання, коли тіло Шевченка везли з Петербурга через Київ на Чернечу гору під Каневом. Промовляв над домовиною. А далі почав збирати – листи, спогади, дрібні свідчення, дати. Роками. Він обійшов місця, де ступала нога Шевченка, аж до Хортиці й Олександрівська, вислуховував тих, хто його знав, звіряв суперечливе.
1875 року він покинув службу, щоб цілком віддатися цій праці. Результатом стала книжка 1882 року – «Жизнь и произведения Тараса Шевченка», зведення всього, що вдалося зібрати. Двісті вісімдесят сторінок, портрет на першому аркуші, київська друкарня Мілевського. Для свого часу – найповніший життєпис поета. З неї черпали всі, хто писав про Шевченка після Чалого.
Помер Михайло Чалий 6 (19) лютого 1907 року в Києві, проживши девʼяносто років. Поховали його на Байковому кладовищі. До останніх днів він друкувався, доповнював зібране, розповідав про Шевченка новим поколінням, які Кобзаря вже не застали живим.
Його книжку більш ніж сторіччя знали лише мовою оригіналу – російською, як тоді видавали. Аж 2011 року її вперше переклали українською і перевидали з коментарями. Так життєпис, який новгород-сіверський учитель складав по крихті, повернувся до читача мовою, що її сам Чалий назвав своєю рідною.
Джерела:
Чалий Михайло Корнійович – https://uk.wikipedia.org/wiki/Чалий_Михайло_Корнійович
Друг і перший біограф Шевченка Михайло Чалий – https://ridna.ua/2021/09/druh-i-pershyy-biohraf-shevchenka-mykhaylo-chalyy/
Біограф Тараса Шевченка Михайло Чалий – https://libkor.com.ua/news/6467-biograf-tarasa-shevchenka-mihailo-chalii-rubrika-cei-den-v-istoriyi
Опис видання 1882 року – https://www.litfund.ru/auction/82s1/72/
Світлини: з архівів Вікімедіа (портрети Чалого й Шевченка, гімназія, могила в Каневі) та тизерна ілюстрація видання.
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Новгорода-Сіверського – гімназії, вулиць, людей – надішліть нам: @mmedia_addnews_bot
«Наш Новгород-Сіверський» / «Місцеві медіа»