Чотириста операцій на рік для тих, хто не міг заплатити: історія Григорія Биховського з Новгорода-Сіверського

Чотириста операцій на рік. Стільки робила невелика лікарня на київській Кирилівській – та, у якій з пацієнта не брали ані копійки. Чверть століття її беззмінним головним лікарем був Григорій Биховський, уродженець Новгорода-Сіверського.

Він народився 13 (25) лютого 1861 року в повітовому місті на правому березі Десни. Новгород-Сіверський тоді вже шість десятиліть був повітовим центром Чернігівської губернії, мав гімназію, засновану 1804-го, і строкате торговельне населення.

Наприкінці століття понад тридцять відсотків мешканців міста складали євреї. У Новгороді-Сіверському діяло п’ять молитовних шкіл – дві громадські та три приватні. Найстаріша з них, на Козацькій, зведена, ймовірно, ще в сорокових роках XIX століття; її стіни стоять і досі.

Де хлопець учився до університету, джерела не зафіксували. Відомо інше: у Київ він приїхав по медицину.

Медичний факультет Університету св. Володимира Биховський закінчив 1889 року. Вступав приблизно за п’ять років до того – і встиг проскочити.

У липні 1887-го, коли він був уже на старших курсах, циркуляри запровадили те, що в документах називалося процентною нормою: євреїв дозволялося приймати до вищих шкіл не більше десяти відсотків у межі осілості, п’яти – поза нею і трьох – у столицях. Ті, хто йшов услід за ним, вступали вже за квотою.

Хірургію він обрав ще студентом і пішов у клініку Федора Борнгаупта – людини, яка на два десятиліття визначила київську хірургію. Борнгаупт очолював кафедру з 1883 по 1903 рік, впроваджував антисептику, оперував рак прямої кишки з найкращими на той час результатами, був одним із лікарів Лесі Українки.

Тут в історії з’являється вузол, який багато говорить про характер. За свідченням хірурга Олександра Пхакадзе, яке переказує дослідник Юрій Віленський, свого часу Борнгаупт відмовив Биховському в посаді асистента. І саме Биховський через десятиліття, 1928 року, опублікував спогади про свого вчителя – єдині, які дійшли до нас.

А тим часом на Подолі відбувалося те, що й стане головною справою його життя.

1893 року купець першої гільдії Іона Зайцев відкрив у найнятому будинку невелику хірургічну клініку. Восени 1896-го він купив ділянку на Кирилівській, а вже наступного року там звели корпус – імовірно, за проєктом архітектора Карла Шимана. Будівництво вів підрядник Л. Кучеров, а наглядали за ним двоє: консультант лікарні професор Борнгаупт і лікар Григорій Биховський.

З 1898 року в новому корпусі стояло двадцять п’ять безплатних ліжок. Лікарня обслуговувала переважно незаможну єврейську людність Подолу та Плоського. При ній працювала амбулаторія, де можна було отримати хірургічну, отоларингологічну, ортопедичну й гінекологічну консультацію. Щороку тут робили близько чотирьохсот операцій.

Головним лікарем незмінно лишався Биховський.

Коли 1907 року Іона Зайцев помер, справу перебрав його син Маркус. 1911-го він заклав при лікарні притулок для старих, і за два роки архітектор Едуард Брадтман завершив нову будівлю в стилі модерн.

Далі був 1917-й, і все, що він приніс.

У серпні 1918 року Спілка київських лікарів відкрила Клінічний інститут – заклад, який мав давати лікарям післядипломну освіту. Серед його організаторів значився і Биховський. У 1920–1921 роках він працював хірургом і завідував хірургічним відділенням Центральної робітничої лікарні Києва, у місті, де влада міняла руки швидше, ніж встигали вивішувати накази.

1922 року професор Биховський очолив першу в історії інституту кафедру хірургії. Керував нею десять років.

Останні чотири роки життя він віддав хворобі, про яку тоді ще майже нічого не знали.

1932-го Биховський очолив кафедру онкології, створену на базі рентгенорадіологічного та онкологічного інституту. Того ж року при інституті з’явився онкологічний диспансер – перший у Києві. З 1934-го він розгорнувся в повноцінну онкологічну клініку.

Його наукова тема звучить сьогодні буденно, а тоді була майже єретичною: рання діагностика. Не героїчна операція на безнадійному пацієнтові, а вчасно спійманий початок. Він видав «К вопросу о пределах лапаратомии» (1927) і «Злокачественные новообразования» (1934), де писав про патологію, профілактику й ту саму ранню діагностику.

Крім клініки, на ньому висіла ціла мережа допомоги. Він очолював медичну раду товариства «Допомога», був серед засновників київського товариства «Меддопомога», яке безплатно годувало дітей і видавало ліки, головував у Київському єврейському доброчинному товаристві й Товаристві допомоги бідним хворим, а з 1930 року був заступником голови Київського хірургічного товариства.

Григорій Биховський помер 1936 року, проживши сімдесят п’ять років. На кафедрі його змінив доцент І. Л. Смолін.

Остання його книжка – «Рак толстых кишок. Рак прямой кишки» – вийшла 1937 року, коли автора вже не було.

Лікарню на Кирилівській після 1917-го перепрофілювали спочатку на акушерсько-гінекологічну, потім на дитячу інфекційну; з 1949 по 1991 рік там був пологовий будинок Подільського району. Сьогодні комплекс реконструйований під підприємство. Мало хто з тих, хто проходить повз, знає, що чверть століття сюди приносили людей, за яких нікому було платити, – і хлопця з Новгорода-Сіверського, який їх оперував.

Джерела:
Биховський Григорій Борисович, Енциклопедія Сучасної України (автор статті С. Ю. Карамаш) – https://esu.com.ua/article-41855
Ю. Віленський. Подвижник онкологии и хирургии Григорий Быховский: штрихи к портрету, «Здоров’я України», тематичний номер «Онкологія» № 4 (17), 2011 – https://health-ua.com/article/12254-podvizhnik-onkologii-i-hirurgii-grigorij-byhovskij-shtrihi-k-portretu
Безкоштовна хірургічна лікарня Зайцева М. М., 1897—1911, «Звід пам’яток історії та культури Києва» – https://pamyatky.kiev.ua/streets/frunze/bezkoshtovna-hirurgichna-likarnya-zaytseva-m-m-18971911
Історія лікарні, Київський міський пологовий будинок № 2 – https://roddom2.com.ua/ua/page/about-us
Біографії завідувачів кафедр, Національний університет охорони здоров’я України – https://www.nuozu.edu.ua/d/istoriia-i-sohodennia/biohrafii-zaviduvachiv-kafedr
Єврейська молитовна школа, музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» – https://ns-slovo.org.ua/IEvrejs-ka-molitovna-shkola.html
Новгород-Сіверський, Енциклопедія історії України – https://resource.history.org.ua

Світлини: з архівів Національної наукової медичної бібліотеки України та Вікісховища

P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Новгорода-Сіверського, його лікарень чи міських родин – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot

«Наш Новгород-Сіверський» / «Місцеві медіа»