🐝 “Смак меду, дух вулика і медовуха для перемоги”: історія пасічника з Новгорода-Сіверського Віталія Крома
Віталій Кром із Новгорода-Сіверського — засновник торгової марки «Сіверські меди», що вже давно вийшла за межі звичайного бджільництва. А родом він з Понорниці. У асортименті Віталія — питний мед за стародавніми рецептами, горішки в меду, лавандовий мед, крем-мед, а ще — винятковий продукт: ягоди і фрукти, висушені в меду за українською технологією пасічного Кооперативу Павік. Віталій не лише сам виробляє свою продукцію, а й постійно експериментує, удосконалює рецептури, навчається у кращих, ділиться знаннями з іншими пасічниками. Пасічник активно допомагає ЗСУ: донатить, організовує збори, підтримує побратимів-пасічників, які нині на фронті. Щедрий не лише словом, а й ділом — навіть журналістці подарував багато смачної продукції, а на зауваження, що це ж дорого, відповів просто: “Найкраща віддяка — донат на будь-який збір.”
“Пасіка — це не просто про мед. Це про дух, вібрації, землю, війну, виживання і трохи магії”, — каже Віталій Кром. Його знає чи не кожен на Сіверщині — за щиру усмішку, щедрість, підтримку армії і фірмові баночки з написом «Сіверські меди». Ми поговорили з Віталієм про те, як він став пасічником, як створив свій бренд, чим особлива його медовуха, як живе пасіка на 35 кілометрів від кордону з росією — і чому від справжнього меду ніколи не болить голова.
🐝 Як усе починалося?
— Пасічником я став років 15 тому. Просто приїхав якось у гості до друга на пасіку — і затягло. Це запахи, мед прямо з сот, атмосфера, природа… Таке не відпускає. Там, на тій першій пасіці, діди мені й кажуть:
— Віталік, приїжджай наступного року — дамо тобі бджіл.
Так із двох вуликів і почалося. Перший рій знімали з дерева голіруч, без масок. Везли його додому в покривалі, пересипали в перший вулик — і понеслося.
🏞 Де зараз стоять ваші вулики?
— Зараз маю 20 вуликів, вивіз їх у ліс — у сосновий бір на сонях. Гарне чисте місце. Сподіваюся, буде хороший мед — і медовуха, і кром-мед, і всяка смакота.
🍯 Чим ваш мед особливий?
— Та він справжній. У ньому немає нічого зайвого. Ми не годуємо бджіл цукром, вони збирають лише з того, що росте довкола — з лугів, озер, акацій, лип. У нас зона чиста, навіть клімат м’якший. Коли в інших регіонах акація може загинути, у нас — цвіте.
💎 Який мед найцінніший?
— Той, що справжній. Якщо пасіка мандрує, ми встигаємо зібрати за сезон кілька сортів: акацію, липу, гречку, соняшник. А от те, що до акації — бджоли самі їдять, ми не забираємо. Це для них.
⚔️ Як війна змінила життя на пасіці?
— Та все стало складно. У мене великий вагон для перевезення вуликів — і через блокпости, через комендантську годину було важко кататися.
Плюс — багато наших місць стоянок замінували, лісами не можна було їздити. А зараз навіть там, де стоять вулики, дрони літають москальські. Але не боїмося. Працюємо.
🍷 Розкажіть про ваші настоянки. Тобто — медовуху?
— Так, це не настоянка — це медовуха. Давній український напій ще з часів Київської Русі. Це продукт натурального бродіння — медове сусло, вода, ягоди, пряні трави. Щось схоже на медове вино, але м’якше і смачніше.
До 15° спиртозності, бо далі дріжджі вже не працюють. Робимо солодкувату — щоб було приємно пити.
🧾 А в чому користь?
— Це натуральний продукт, без жодної хімії. Пити — треба з розумом. Але якщо обирати між фабричним вином із пакета і моєю медовухою — вибирайте пасічника. Після неї голова не болить. Це не «бормотуха».
🔧 А як навчилися її робити?
— Спершу робив сам. Потім поїхав до діда Василя Соломки — одного з найвідоміших пасічників. Він навчив, як усе робити правильно: скільки меду, як міряти, що додавати. Тепер у нас справжня технологія — і результат смачний.
🐝 Ви спілкуєтесь з бджолами?
— Та звісно. І вони зі мною. Бджоли не кусають — вони жалять. Кусають собаки (сміється). Спочатку ті укуси відчуваєш, але згодом — звикаєш. Якщо нема алергії — 100 укусів не проблема, проходять за день-два.
А ще — бджоли мають іншу вібрацію. Їхній гул заспокоює, не дратує, як муха чи комар. Можна лягати і слухати бджіл — лікує нерви.
💨 Що таке «дух вулика»?
— Це найголовніше. Не мед, не віск, не прополіс. Саме запах, вібрація, енергія. Ти відкриваєш вулик — дихаєш — і вона тебе лікує. Тому пасічники часто довгожителі.
🩺 Ви стали менше хворіти?
— Так, простудні захворювання рідші, перебігають легше. Я не їм цукру взагалі, тільки мед. І знайомі, які перейшли на мед — теж кажуть: зиму пережили без хвороб.
🛠 Чи є час для відпочинку?
— У пасічника вихідних не буває. Влітку — кочування, догляд, відкачка. Взимку — готуєш нові вулики, рамки. І так — по колу. Це як та казка про горщик, який не перестає варити.
🧒 Чи хочете передати пасіку дітям?
— Не знаю. Діти бачать, скільки сил це забирає. Це важка робота. Щоб бути пасічником — треба бути трошки фанатом. Інакше — не вийде.
Багато хто пробує — і кидає через рік-два.
🔮 Чи є у вас прикмети або пасічні ритуали?
— Усе вже автоматизовано в голові. Приїжджаєш — одразу бачиш по бджолах, що з вуликом: зайвий раз не лізеш — вони самі тобі все показують.
🐝 А якщо поблизу є постійний шум чи вібрація?
— Якщо подразник постійний, то бджоли звикають. Якщо щось періодично дзижчить, як от насос біля колодязя — бджоли починають злитися, жалити. Їм потрібен спокій.
❤️ І все ж — чому ви це робите?
— Бо люблю. І це не просто робота — це життя. Зараз воно складне, війна близько. Але я вірю — після перемоги все буде: легально, чесно, з податками і з медовухою для кожного українця. Аби мир настав і хлопці повернулися.
🟡 “Сіверські меди” — це не просто бренд. Це маленький фронт на карті великої боротьби. Це мед, зроблений руками, що тримали рамку з бджолами і передавали хлопцям на передову.
«Наш Новгород-Сіверський»/«Місцеві медіа»